Решетилівські археологи на чолі з Ігорем Гмирею взяли участь у розкопках Манжеліївського городища на Глобинщині

2015-07-29

Учасники археологічних розкопок Манжеліївського городища (с.Манжелія Глобинського району, липень 2015 року)

Другий рік поспіль вихованці історико-краєзнавчого гуртка «Краяни» Решетилівського районного центру туризму і краєзнавства пробують сили в польових археологічних дослідженнях.

Цього разу з 10 по 20 липня учні Решетилівської гімназії Катерина Блоха, Оксана Бондарець, Дарина Пахолко, Дмитро Тугай разом зі своїм наставником Ігорем Олександровичем Гмирею взяли участь в археологічній експедиції, що вивчала Манжеліївське городище на Глобинщині. Окрім решетилян, активними учасниками експедиції стали волонтери та однодумці з Полтави, Лубен, Жовтневого, Великих Кринок.

Дослідження здійснювалися з ініціативи та під керівництвом завідуючого відділом Центру охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації В'ячеслава Шерстюка та нашого земляка Анатолія Ханка.

Метою розкопок городища є передусім внесення його до державного реєстру нерухомих пам’яток України. А задля цього необхідно чітко визначити його кордони, скласти план. І хоча городище досліджувалося ще на початку ХХ століття, проте в археологів тоді не вистачило часу для його детального і серйозного вивчення.

Манжеліївське городище виникло у давньоруський час у серці степового коридору кочівницького шляху, яким половці роками ходили грабувати міста Київської Русі, а тому відігравало неабияку роль у військово-політичному житті тогочасного місцевого населення. На початку козацької доби воно поряд із містечком Говтвою було найбільшим поселенням Нижнього Попсілля.

Під час цьогорічних розкопок передусім вивчалися ділянки культурних нашарувань, які зазнали руйнувань через ерозійні процеси. Археологи дослідили рештки згорілої споруди – основи клітей оборонного валу. Пожежа, руйнування фортеці, загибель городища, відносяться до першої половини ХІІ століття і пов'язані з натиском половців.

Завдяки тому, що споруди були спалені, при їх завалі законсервувалися та збереглися ряд археологічних знахідок (дерев’яні таці із залізними руків’ями та обідками, дерев’яний реманент, тканини, нитки, залишки ворсу та шерсті тварин тощо). Ймовірно тут була майстерня та складські приміщення. Цікавим виглядає кістяне знаряддя, попередньо інтерпретоване як предмет для плетіння мотузок, яке є рідкісним для теренів Полтавщини, а тому цей об’єкт як і все городище, є доволі перспективним для подальших досліджень у цьому напрямку.

Окрім цього, серед завалу клітей трапилося близько 15 розвалів горщиків кінця ХІ – першої половини ХІІ століть: в деяких із них були запаси пряжі, на кількох на денцях збереглися тавра майстрів.

Був також досліджений об’єкт ранньокозацької доби (1630-1640-хх років) з виразним керамічним набором, датований монетними знахідками. Також, зафіксовано відсутність постійного населення тут після середини – другої половини ХVІІІ століття.

Сподіваємося, що наступного року дослідження будуть продовжені, а з часом і на Решетилівщині будуть виявлені археологічні об’єкти, що зацікавлять учених.